Бонус 10 000 грн Володимир Звєров спіймав найкращого воротаря Чемпіонату Світу U-20 на відпочинку в Туреччині. Але Андрій Лунін не відмовив у спілкуванні головному редактору програми Профутбол.
– Як відпочивається Чемпіону Світу?
– Відпустка довгоочікувана, так що відпочивається "ВЕЛИКОЛЕПНО". Взимку в Європі, по суті, немає відпустки, так що зараз дуже добре. Взимку на Новий рік давали 5-6 днів.
– Коли закінчується відпустка?
– Збиратимуть у період з 5-го по 8-е липня, потім дадуть 10 днів відпочинку. І вже далі піде робота, підготовка.
– Це графік Реала чи Леганеса?
– Це по всій Іспанії так. Збиратимуся приблизно в один період.
– Я маю на увазі головне – з ким починатимете збори?
– Скажуть пізніше.
– Чи відійшли уже емоції після чемпіонату? Чи досі гаряче на душі?
– Емоції ще зі мною, і ще залишаться надовго.
– Зараз уже виринають на просторах медіа-експерти, які "з самого початку вірили в перемогу". А яка вам давалася установка упродовж турніру? Головний тренер запевняв, що філософія була – йти від матчу до матчу…
– Так і було. І Васильович (Петраков – прим.), і гравці говорили в інтерв’ю так, як і у роздягальні. Першим завданням був вихід із групи з першого місця. Потім нам сказали, що було б добре пройти 1/8, чого наша збірна ще не робила ніколи. Нам треба переступити цей бар’єр, сказали. Переступили. Далі 1/4: "Хлопці, є шанс на півфінал, бути в трійці призерів. Залишився останній крок. Будете все життя шкодувати, що не вийшли у фінал". Вийшли. І вже перед фіналом сказали, що це найважчий крок: "Якщо виграєте, то назавжди залишитеся в історії". Ось так йшла розмова.
Тренер поставив нам командну гру, ніхто не тягнув на себе ковдру. Ми всі мали завдання – грати на команду, на результат, допомагати один одному. І ми грали, як команда.
– Який для вас був найтяжчий момент групового турніру?
– Якщо зараз згадувати… Всі матчі були тяжкі. З точки зору психології, то перша гра – проти США. І тому, що це був старт турніру, і тому що у них сильна команда, де вистачало зірок. І за рівнем команда тягнула на те, щоб боротися за золото. З Нігерією було важко, бо треба було захищати перше місце у групі. А у плані фізики – поєдинок із Катаром. Ми виграли, але гра нам не давалася. Пацани відбігали дуже багато, витративши купу сил.
– Данило Сікан після матчу з Нігерією дивувався – чим їх годують, що вони всі такі великі?
– Це точно. Дуже міцні хлопці.
– Нігерійці били вам два пенальті, один ви відбили. Потім ще був не відбитий пенальті у фіналі. Один із трьох – нормальний результат? Ви все-таки вважаєтеся спеціалістом із пенальті.
– Ну, можна було й краще. Треба три із трьох (сміється).
– Кореєць у фіналі хитнув вас, останньої миті змінивши рішення…
– Ми перед кожною грою готувалися із Кернозенком (тренером воротарів – прим.), аналізуючи у кожній команді по кілька виконавців. Дивилися відсоток ймовірності, куди хто битиме. Той кут, в який пробив кореєць, для нього "основний". Але, бачите, у грі рішення приймаються миттєво. Я в таких випадках кажу "гравець не туди пробив".
– В’ячеслава Кернозенка можна якоюсь мірою назвати вашим хрещеним батьком у футболі. Вам особисто було легше, що він був на цьому турнірі тренером воротарів?
– Я був дуже цьому радий. Надзвичайно приємно було з ним працювати. Він дуже сильний тренер. Я працював у трьох клубах, багато з ким спілкувався.. Моя думка – Кернозенко в Україні у трійці найкращих серед тренерів по воротарях.
– Він добрий чи злий поліцейський?
– 50/50. Вимогливий у роботі, різносторонній. І переплюне багатьох польових гравців у почутті гумору.
– А польові коміки, на відміну від воротарів?
– Ну, у воротарів, свій гумор.
– Хто серед польових футболістів був головним коміком?
– Максима Чеха можна записати туди. Ще Корнієнко, Сафронов.
– Після спарингу проти Південної Африки (останнього перед ЧС – прим.) Олександр Петраков дав доволі емоційне інтерв’ю. Йому нагадали, що Україна ніколи не проходила на ЧС далі 1/8 фіналу. Петраков різко відповів, мовляв, наші футболісти уміють грати 3 матчі, а на 4-ий їм не вистачає сил, психології. При цьому вжив слово "безхарактерні". Дуже рідкісний випадок, коли тренер публічно говорить так про свою команду. З вами він був такий же різкий у словах?
– Це тренер, який каже все, що думає, і у побуті, і на камеру. Нам він казав те саме. Що наших гравців вистачає тільки на 3 гри. А далі "втомилися, хочемо додому", ще якісь причини… Але було багато моментів і у тренувальному процесі, і на теоріях, де було видно – Петраков та його тренерський штаб набралися досвіду з попередніх чемпіонатів світу та Європи. І вже інакше вели роботу, спілкувалися з нами, підбирали правильні слова. Дуже добре, що у команду підібрали таких хлопців, які розуміли ці слова, чули, готувалися, терпіли до кінця і довели до перемоги.
– Саме з цим була пов’язана ротація? Коли переможний склад мінявся, причому солідно…
– Головний тренер одразу сказав, що нам потрібна буде ротація, і одним складом ми не зможемо витягнути турнір. Треба була ротація, щоб одні відпочивали, а інші мали шанс завоювати місце у старті. Сказав: хто себе проявить, гратиме у старті.
– Момент вашої особистої ротації, коли вас забирали до національної збірної. Ви пропустили чвертьфінал проти Колумбії, а потім полетіли на півфінал. Як переносили ці польоти туди-сюди?
– Фізично було нелегко за 4 дні стільки перельотів… В Україну летів із пересадкою. Назад, звичайно, було легше. Чартером було швидко, комфортно. Рівень! Я подякував Андрію Васильовичу (Павелку – прим.). Він коли сказав, що зроблять мені чартер після Люксембургу, я 10 разів перепитав, чи це правда. Не вірилося особливо – ну де я, а де чартер? Серйозно, 10 разів перепитав. Фізично було нелегко літати, але морально розумів, що потрібен і там, і там. Бути поруч із нашими найкращими гравцями у національній збірній – це дорогого вартує.
Петраков запитав перед відльотом, чи повернуся я на півфінал, якщо пройдуть. Я кажу – ну, ви таке питаєте!
– Віталій Миколенко не рвався з вами?
– Думаю, на такому турнірі, та ще й з таким результатом, хотів би зіграти будь-який футболіст. Але Віталік уже гравець національної збірної. І, я сподіваюся, надовго. Думаю, у нього всі думки були тільки про матчі національної команди.
– Особливістю Чемпіонату Світу, причому не лише у нашій групі, була відсутність очевидних фаворитів. Це стало зрозуміло вже по ходу турніру. Аргентина програє Малі, Португалія не виходить із групи… У вашому квартеті так само не було фаворитів. Лише у півфіналі такими стали називати італійців. Вам статус не очевидного, але все ж аутсайдера допоміг проти Італії?
– Не пам’ятаю, щоб ми хоч у якомусь матчі були фаворитами. Щоб були якісь офіційні дані, чи висновки експертів, чи коефіцієнти… Або було рівно, або ж ми вважалися аутсайдерами. Це було здорово. В тому числі проти Італії.
– На рівні U-20 Італія така ж зла і кусюча, як національна збірна? Так само вичікують свого часто єдиного шансу?
– Це точно. З ними було надзвичайно складно. Італія – це тактична виучка. Вони дуже грамотні, дисципліновані, потужні, фізично підготовлені. До того ж технічно озброєні. Але за рахунок нашої цілісності, командної дисципліни та терпіння ми досягли результату.
– Що подумали, коли італійці забили на 92-й (!) хвилині? Ще до перегляду VAR…
– Я одразу ж підійшов до Валери Бондаря, запитав: він тебе ударив, чи ні? Валера сказав, що ударив, відтак я трошки заспокоївся. Бондар перший і вказав арбітру, що треба дивитися VAR. Коли дивилися VAR, такі нерви були. Я так пропотів, ніби дві години пропрацював.
Ще дуже важко було дивитися на телевізору матч проти Колумбії… Значно тяжче, ніж грати.
– Завдяки чому, на вашу думку, став можливим вихід у фінал?
– В першу чергу, це досвід тренерського штабу, досвід попередніх турнірів. А також взаєморозуміння між гравцями і тренерами.
– Від Кореї рано пропустили, але потім зрівняли, і, як мені здалося, майже всю гру тримали контроль над ситуацією. Чи це правильна думка?
– Ця наша команда 90% матчів грала від дисципліни, на контратаках, за рахунок стандартів. І 10% – це контроль мяча і позиційні атаки. Якщо візуально дивитися, ми сильно не перегравали нікого у контролі мяча. Але ми і не давали створювати суперникам багато моментів, ми всіх тримали під контролем. Було важко, бо половину матчу граєш без мяча. Але в плані гольових моментів плюс-мінус все було під контролем.
– До речі, про стандарти. Центральний захисник Денис Попов по ходу турніру був найкращим бомбардиром збірної. Після ваших слів, то не так і дивно…
– Ден – це пффф… Ну, щоб гучно не розповідати… По тому, що бачив, будучи з ним поруч. Думаю і надіюся, що буде основний захисник для Динамо, національної збірної. У нього дуже високий рівень. Як захисник він мені дуже подобається.
– І уже пішли у пресі назви команд, які цікавляться або ж "цікавляться" Поповим, а також іншими гравцями. Хлопці вас не просять поділитися досвідом на майбутнє, як воно там, в Європі?
– Та ну. Мені ж не 30 років, щоб поради роздавати.
– В який момент ви усвідомили, що стали чемпіонами?
– По-перше, хотів сказати про емоції від фіналу. Повний стадіон, тисячі наших уболівальників, розкішна підтримка. Сама організація була на найвищому рівні. Все було супер. А коли повірив? Ну, відсотків на 90% повірив після третього м’яча. Але навіть після 3:1 корейці грали достатньо агресивно, ситуація була напружена. Вони бігли вперед, вантажили мячі. Один гол могли засунути.
– Коли святкували після матчу у готелі, уже вірилося, що стали Чемпіонами Світу?
– Всі не могли в це повірити. Олександр Петраков говорив слова подяки і прощання. 5 років провели разом. Він був близьким до того, щоб пустити сльозу. Було зворушливо та емоційно. Капітан подякував усім за 5 років, за пережиті емоції. Все було круто.
– Усі бачили, вас в інстаграмі привітав Куртуа. Чиї ще привітання з футбольного світу запам’яталися?
– Багато було привітань. Написав директор Реала Калафат, тренер воротарів Реала, тренер воротарів Леганеса. Було надзвичайно приємно!
– Зідан?
– Ні, не писав.
– Ви вже, мабуть, прочитали в інтернеті, що залишаєтеся на наступний сезон в Реалі, будете дублером Куртуа? Як реагуєте на таку інформацію?
– Ніяк. Коли мені скажуть щось особисто, тоді реагуватиму.
– Це інформаційне вкидання?
– Ну, можливо хтось має певну інформацію. А може просто так пишуть (сміється).
– Ви готові конкурувати з Куртуа за першого номера Реала?
– Я для цього туди й перейшов.
