Володимир Єзерський: "Найважливіша наша ціль - перша збірна"

Головний тренер U-15, видатний в нещодавньому минулому гравець, чвертьфіналіст чемпіонату світу 2006 та володар останнього в історії Кубку УЕФА, заслужений майстер спорту Володимир Єзерський поділився своїми думками напередодні Кубку України, дав оцінку відбудові нової футбольної вертикалі в ФФУ з приходом Андрія Шевченка на посаду керманича національної збірної, та оцінив перспективи українського футболу з побудовою нових синтетичних майданчиків, повідомив офіційний сайт ФФУ.

Про фінал Кубку України

- На мій погляд, у фіналі зустрічаються дві найсильніші команди. «Шахтар» вже виходить в статусі чемпіона України, і, звичайно, хоче довести, що він став чемпіоном не даремно, тому хоче виграти й Кубок. Ми чудово знаємо амбіції донецького «Шахтаря», його президента та гравців. З іншого боку – наша найтитулованіша команда київське «Динамо». Тут найважливіше, щоб була змістовна гра, як з однієї, так і з іншої сторони. І щоб уболівальники отримали задоволення».

Звичайно, цього сезону донецький «Шахтар» стабільніше провів цей чемпіонат, адже на мою думку, він мав стабільнішого складу. До них прийшов добротний тренер, і найважливіше те, що в складі залишились всі кваліфіковані гравці.

І навпаки, у «Динамо» в останні роки пішов відтік кваліфікованих виконавців. Зараз, можна сказати, київське «Динамо» «заїхало на капремонт», омолоджує свого складу, і, звичайно, має непростий період. З’явилось багато молодих гравців, і, можливо, в грі київського «Динамо» немає такої стабільності, як сьогодні в «Шахтаря».
Та це нормальне явище, і, хочу сказати, Сергій Ребров достатньо добре дає цьому раду. Я знаю сам, що це таке, я сам будв одним із помічників у дніпровському «Дніпрі», коли після виходу до фіналу Ліги Європи відбувся відтік основних гравців. А під час чемпіонату прийшли нові гравці, і було не так легко продовжувати гру, продовжувати напрямок, над яким працюєш, і залишитись на тому ж рівні. Звичайно, в «Динамо» були підйоми та падіння, але, я вважаю, якщо довіряти гравцям і дати можливість Сергію Реброву продовжити, рано чи пізно, це принесе свої плоди».

А ще в «Динамо» є шалена мотивація – це 90-та річниця клубу. Це якраз та мотивація у гравців київського «Динамо», коли вони повинні зробити подарунок своїм вболівальникам. Якщо взяти, наприклад, останню гру в чемпіонаті між «Шахтарем» та «Динамо», звичайно, вона, на мій погляд, вийшла найменш яскравою. Не було такого бажання, не було швидкостей, не було боротьби. Але найважливіше те, що гравці київського «Динамо» не проявили характер. Вони програли чемпіонат, і потрібно було зробити все можливе, щоб довести через гру в чемпіонаті, що вони гідні на щось більше.

То ж в них наразі є відмінна можливість реабілітувати себе у фіналі. Думаю, гра буде цікавою, напруженою, як і всі ігри в минулому. Найважливіше, щоб було багато м’ячів. Це те, що завжди радує вболівальників.

Про чемпіонат з обмеженою кількістю команд

- Давайте будемо відштовхуватись від тих реалій, які є на сьогоднішній день в нашій країні, в чемпіонаті України. Багато хто говорить, що треба розширювати чемпіонат. Але подумаймо, чи можемо ми це зробити!? Чи всі команди доживуть до кінця чемпіонату? Мені здається, навіть, такі клуби як «Дніпро», «Волинь», які були раніше достатньо стабільними і багато вболівальників вірили і були впевнені, що все буде нормально, в них, на жаль, на сьогоднішній день є великі проблеми.

Що стосується команд, які зараз є лідерами в Першій лізі… Мені здається тільки один маріупольський «Іллічівець» має все необхідне – і базу, і адміністративну частину, і інфраструктуру, - яка відповідає рівню Прем’єр-ліги. Я сам це знаю, сам бачив і був, бо спілкуюсь. На жаль, всі інші команди не дотягують до команд Прем’єр ліги. Просто щоб відмітитись, що ми були учасниками прем’єр-ліги!? Потрібно робити гідну конкуренцію нашим командам, які представляють нас у єврокубках.

На міг погляд, той формат, який є зараз, напевно, оптимальний. Це було узгоджено і між клубами, і самі клуби погодились. Ще в нас є попередній досвід. Треба просто коректувати і розвивати те, що ми прийняли рік тому.

Про нову футбольну вертикаль інституту збірних команд

- На сьогоднішній день є комунікація між Федерацією і футбольними клубами. І Федерація прислуховується, наскільки мені відомо, до потреб і вимог клубів. І ці зібрання, які були… з клубам радяться, і намагаються найти спільне - те, що об’єднує. А об’єднує те, що потрібно розвивати як чемпіонат, так і популяризувати футбол. Адже у вболівальників зараз не найпростіший період. Тут якраз потрібно зорганізуватись.

Якраз і мас-медіа і Федерація, і керівники клубів, і вболівальники мають пройти цей непростий час. І я впевнений, в цьому що є свої плюси й свої мінуси. Плюси в тому, що велика група молодих гравців отримала можливість ігрової практики в Прем’єр-лізі.

Наскільки вони будуть прогресувати залежить від умов і кваліфікації тренерів і можливостей керівництва клубів. Якщо взяти, наприклад, 4 роки тому, можливо, 80-85% тих гравців, які є зараз основними гравцями й виходять в основних складах, вони, можливо, і не відповідали би рівню Прем’єр-ліги. Але на сьогодні так склалася ситуація, що вони отримали таку можливість. Найважливіше те, що ігрову практику отримують молоді гравці. І завдяки чому через рік-два в нас з’явиться плеяда добротних гравців. Як раз для збірної України.

Ставши головним тренером юнацької збірної, я відчуваю, і всі, напевно, теж відчувають, що є певні зміни. Вважаю, ми рухаємося в хорошому та правильному напрямку. Перш за все, хотів би сказати, що з приходом Мирона Маркевича, голови всіх збірних, з приходом Андрія Шевченка, який очолив національну збірну, Олега Протасова, технічного директора, - ми стараємося рухатися в правильному напрямку. Звичайно, механізм цей задає головний тренер збірної Андрій Шевченко. Те, що ми повинні були робити, можливо, 10-15 років назад, коли про це вперше заговорив Валерій Лобановський. Але, на жаль, ми тільки зараз робимо правильні кроки в цьому напрямку. Та головне, що робимо!

Звичайно, найважливіша наша ціль, як і у провідних європейських національних збірних, - це перша національна збірна. І через юнацькі, через молодіжні клуби ми повинні підготувати гравців до національної збірної – це пріоритет. І я, як тренер, і все тренери, які працюють, можемо тільки підтримувати ту систему, яку пропонують нам створити Андрій Шевченко та інші. Ми відкриті, ми готові. Вже були перші зустрічі, і ми це все обговорювали.

Найважливіше тепер це все реалізувати. Якщо порівняти деякі європейські країни, вони вже давно ідуть по цій системі. Наведу вам приклад. Образно кажучи, в U-15 чи U-19 приїжджають гравці з різних команд – з західних областей, з львівських «Карпат», ще з деяких команд. І, звичайно, в тактичному плані не всі гравці вишколені так, як вимагає це Прем’єр-ліга, як вимагає національна збірна. І якраз через всі ці юнацькі й молодіжні збірні плавно потрібно давати те, чого їм не додали в своїх клубах.

Було б добре запровадити семінари. І Федерація футболу України повинна організовувати такі семінари. Якщо, наприклад, це буде Андрій Шевченко чи його помічники, які будуть зустрічатись та розповідати, працювати в цьому напрямку, давати клубним тренерам якусь мінімальну базу. Ми бачимо й розуміємо, що з приходом Шевченка – а в нього є певні ідеї, є певні принципи, є певний стиль, - ми це вже побачили по грі збірної України. Він нічого не став ламати, він відштовхується від двох наших провідних команд – «Шахтаря» та київського «Динамо». Він продовжує те, що ми маємо на сьогоднішній день – тактична схема гравців на футбольному полі – він це старається розвивати. Як раз в цьому напрямку й повинні, на мій погляд, рухатись всі інші збірні.

І позитивні зміни вже є. Ми вже стараємось їх запровадити. Наприклад, коли U-17 потрапила на чемпіонат Європи, вона жила разом з національною збірною, і Андрій Шевченко приходив на тренування. Можна сказати, він надихнув хлопців, вони вийшли з групи й попали на чемпіонат Європи. Перед від’їздом у Голландію його помічник Рауль також приходив, і в нас було 2 тренування. Ми старались через тренувальний процес уже запровадити ті принципи, які є в національній збірній, і передати їх на рівень U-15.

Я вважаю, все повинно відбуватись в комплексі. Клубні тренери на клубному рівні повинні мати максимальну інформацію. Те, що я сказав раніше: кожна клубна система по різному дає інформацію в тактичному плані юним гравцям. Замість того щоб, коли гравець, наприклад, попадає в молодіжну, чи національну збірну, і в нас є мінімальний період, буквально декілька днів, щоб розвивати атакуючі дії, я і деякі тренери в молодіжних збірних, і в тому числі Андрій Шевченко, - ми тратимо час, щоб збалансувати і дати ті знання і напрямок, який хлопці повинні виконувати на футбольному полі.

Про нові майданчики зі штучним покриттям
Потрібно робити, перш за все, інфраструктуру, умови для дітей, для гравців. Я же не говорю на чому тренуються дитячо-юнацькі школи. Я трошки поїздив, я знаю, я бачив. Ми бачимо, на яких жахливих полях грають команди Першої ліги. Є певні проблеми й в команд Прем’єр-ліги. Я вже не говорю про Другу лігу, КФК і так далі. От з цього й потрібно починати. Перш за все, потрібно зробити умови для праці. І щоб були кваліфіковані тренери, починаючи з дитячо-юнацького футболу.

Все залежить від полів, від умов, на яких працюють дитячо-юнацькі тренери і тренери команд, які представляють Першу та Вищу ліги. Це наш «біч», найосновніший. На відміну від команд провідних європейських. В мене була нагода поїздити по Іспанії і інших країнах. На сьогоднішній день вони випереджають нас в плані якісних полів. В кожної команди є не один десяток таких. І дітки, починаючи з юного віку, тренуються на хороших якісних полях. Це як раз, фундамент дитячо-юнацьких шкіл, де гравці отримують технічні навики, яких бракує нам, коли ми зустрічаємося на найвищому рівні.

Коли ти тренуєшся на незрозуміло якому полі – звичайно, в плані майстерності ти будеш не в тих умовах, коли граєш проти суперників, які тренуються на хороших полях. Це якраз і є запорукою успіху. На сьогоднішній день як раз Федерація футболу України з Андрієм Павелком, наскільки мені відомо, в найближчий час повинна остаточно відкрити завод із вироблення штучного поля. Це дасть, можна сказати, поштовх. Якщо будуть умови, буде й результат. На сьогоднішній день, ми можемо порівняти умови з Іспанією. Перш за все, беремо погодні умови. Звичайно, в нас 3-4 місяці – це зима, холод і так далі. Тут потрібно, - як це зробили в деяких інших країнах, - в КФК, Другій лізі, дитячо-юнацькому футболі давати можливість й приймати за основу, щоб вони грали на штучних полях. Тому що ми втрачаємо декілька місяців в плані тренування й підготовки юних футболістів.

Приємно, що останнім часом керівництво Федерації футболу і деякі президенти почали розуміти, що основне – це зробити умови для молодого покоління. Шалені часи вже пройшли, коли з’являлись кошти і відразу запрошувались гравці із-за кордону, вже готові, або переманювались з інших команд. На моє глибоке переконання, це було великою помилкою. Ці клуби, які перебудувались раніше, як дніпропетровський «Дніпро», як донецький «Шахтар», як київське «Динамо», як львівські «Карпати» - вони вже відчувають підхід юних гравців. І в них вже є якась мінімальна база, й вони можуть на них розраховувати. На відміну від інших команд.

Адже раніше як було: запросили гравців, взяли тренера, платимо вчасно зарплату – все, можемо вимагати результат! Я впевнений, що це неправильно. Команда так розвиватись не повинна. Перш за все, за кордоном роблять умови, інфраструктуру й адміністративну частину. На превеликий жаль, в нас завжди спортивна частина випереджала адміністративну й інфраструктуру, в якій та чи інша команда розвивалась.

Адже той самий футбольний майданчик. Це по перше, здоровий образ життя. Чим більше майданчиків, тим більша конкуренція в дорослому футболі. Якщо пригадати свою юність, це було при Радянському Союзі, ми починали зі школи, потім район, місто і так далі – ЖЕКи й тому подібне. Майданчики були практично на кожній вулиці й в кожному дворі. Відповідно було й менше аптек. Зараз ми бачимо, на превеликий жаль, менше майданчиків, а більше аптек. Це говорить про те, що в нас країна хворіє. Чим більше майданчиків ми будемо відкривати, тим здоровіше буде наша нація. Це напрямок, який вибрала Федерація.