Бонус 10 000 грн Друга частина інтерв’ю з батьком Анатолія Тимощука. Першу частину можна знайти тут.
«Динамо пропонувало Анатолію лише контракт з Динамо-2, але він був налаштований лише на першу команду»
— Олександр Іванович, часто з сином згадуєте його кар’єру в Шахтарі?
— Буває, хоча більше говоримо про теперішнє. Але все-таки приємно згадати початок серйозного шляху, перше чемпіонство, становлення клубу та подальший розвиток кар’єри.
— Як гадаєте, якби Анатолій на перейшов у свій час із Волині до Шахтаря, став би нинішнім Анатолієм Тимощуком?
— Думаю, в будь-якому випадку став би. Та й крім Шахтаря були інші хороші пропозиції: активно «сватало» Динамо, також проявляв зацікавленість Дніпро В’ячеслава Грозного, в Маріуполь кликав Микола Павлов, і навіть представники Чорноморця приїздили. Але був і Шахтар, донеччани вийшли на зв’язок і почали конкретно діяти. Відтак і трапився перехід саме в Донецьк.
— Цікаво, чому Динамо впустило свого гравця, який до того декілька років був у Києві в спортінтернаті…
— Динамо серйозно розглядало кандидатуру Толі. Я теж тоді їздив у Київ на розмову з Григорієм Суркісом, який був президентом Динамо. Але кияни пропонувало Анатолію підписати контракт з Динамо-2… Сам же син, згадуючи часи в динамівській школі, казав: «Я бачив всю динамівську «кухню», тому не хочу іти в Динамо-2. Якщо беруть в першу команду — я згоден. Ні — то ні». І правильно вчинив, бо з другої команди шлях не завжди веде в першу… Щось не так — і відразу в оренди, якими можна ходити роками. Шахтар же запропонував конкретний контракт із першою командою.
Читайте также: "Шахтёр" и "Динамо" опережают "Барселону", "Баварию" и ПСЖ по проценту побед среди команд топ-8 европейских лиг в 2015 году— Напевне, в дитинстві Анатолія ви завжди думали, що він обов’язково стане форвардом?
— Були такі думки, адже він із самого початку бігав у нападі. Поки грав у Волині, був форвардом, а також спортінтернаті. Було таке, що команда Толі виграла 4:0 чи 4:2, і всі чотири — на рахунку Тимощука. Але бачите, Валерій Яремченко знайшов йому іншу позицію… Та й обставини так склалися: Толя прийшов у Шахтар разом з Андрієм Вороб’єм, і в нападі перевагу віддали Андрію. Той був трохи старший плюс місцевий. Хоча, пам’ятаю, в першій своїй грі за Шахтар (проти Таврії) Толя грав в атаці, навіть гол забив. Але потім його поступово зсунули на місце опорника. Та, як бачимо, все склалося найкраще: кар’єра пішла в гору, продовжившись в таких командах як Зеніт та Баварія.
— Сам Анатолій не бідкався тоді через переведення в опорники?
— Ні, в нього не той характер. Йому головне бути на полі та приносити команді користь. На якій би позиції Толя не грав, а завжди віддавався на сто відсотків.
— Чому все-таки не залишися в Шахтарі, коли клуб почав виходити на новий рівень та регулярно грати в Лізі чемпіонів?
— Загалом Толя пограв там дев’ять років, і вже хотілося якихось змін. Можна сказати, трохи застоявся на одному місці. Ми з дружиною відразу підтримали сина, адже хороші зміни приносять багато нових речей, та й людина продовжує розвиватися. Тим паче в Анатолія з’явився варіант із Зенітом — амбітний клуб, який націлювався на чемпіонство і ту ж Лігу чемпіонів.
Читайте также: Олександр Тимощук: "Коли Зеніт виграв Суперкубок УЄФА, я на радощах перестрибнув дві огорожі та тікав від охорони"— Російський чемпіонат у ті часи наскільки випереджав український?
— Не скажу, що на дві-три голови. Але щодо організації та фінансового забезпечення російська Прем’єр-ліга суттєво випереджає нашу вищу. У нас на вищому рівні зараз лише Динамо та Шахтар, трохи був Дніпро, також гарний період мав Металіст — максимум чотири команди. В Росії ж таких клубів можна нарахувати до 10-ти. Це постійно стабільні та добре забезпечені клуби, половина з яких прямо бореться за чемпіонство.
«Перший тренер Анатолія передбачив, що наступним клубом Толі після Зеніта буде Баварія»
— Коли дізналися про Баварію, повірили, що таке взагалі могло статися в кар’єрі вашого сина?
— А чому ж не повірити? (посміхається) До того Зеніт грав із Баварією, вигравав трофеї, Толя ж був капітаном. Тому доволі логічно, що німці звернули на нього увагу.
До речі, розкажу про один випадок. Коли Толя привозив у Луцьк Кубок УЄФА, керівництво міста та облради організувало святковий прийом для нього і родини, також був запрошений і перший тренер Володимир Байсарович. Так от, на самій вечері зайшла розмова про майбутнє, і Байсарович каже: «Дивіться, наступним клубом Анатолія буде мюнхенська Баварія, з якою він виграє Лігу чемпіонів»! Хто б тоді думав, але в результаті Байсарович фактично напророчив (посміхається). Це сталося ще за декілька місяців до інтересу Баварії.
Читайте также: Как отдыхают футболисты 6: а вот и отпуску конец (+ Фото)— Чим тоді для вас здавалася Баварія?
— Ясно, що порівняно з українським футболом Баварія — це космос. Так, у нас Динамо і Шахтар зараз теж наблизились до серйозного рівня. Але все-таки в Мюнхені один із найкращих клубів у світі. Толік потім не раз пересвідчився в цьому. Не лише завдяки тренуванням у першій команді, а й загалом дивлячись на роботу клубу в цілому, на роботу дитячої академії. Правда, коли Толя вперше робив мені екскурсію на базі Шахтаря в Кірші, я теж ходив з відкритим ротом від вражень (посміхається). Але Баварія є Баварія.
— На базі Баварії помітили щось таке, чого не було в Шахтарі та Динамо?
— Ні. В першу чергу варто зазначити, що у нас і в німців поняття «клубна база» трохи різниться. В Україні це може бути цілий комплекс з корпусами для проживання, де команда мешкає певний період. В Німеччині ж на базі клубу просто купа полів та інфраструктура для їх догляду. Для гравців же на окремі дні знімають готель, звідки вони прямують на тренування.
— Перехід в Баварію дався легко? Чи, можливо, роздумували двічі над таким кроком?
— Ні, все пройшло гладко, над такими пропозиціями довго не думають. Запросили, обговорили умови, Толя приїхав та подивився все і підписали контракт. Хіба трохи не пощастило потім: запрошував Клінсманн, але скоро прийшов ван Гаал. І довелося з боєм доводити, що знаходишся тут недарма. Хоча ван Гаал такий тренер, що міг сказати щось типу «Чому сюди приїхав, хіба я кликав тебе?» Тим паче, головним конкурентом Толі в опорній зоні був ван Боммель — теж голландець (а на той час — зять тренера збірної Голландії). Тому ясно, хто мав більшу підтримку.
Читайте также: Искусство расставаться, или как уходили ветераныБуло навіть таке, що Толік місяць замінював травмованого ван Боммеля, забив два голи (Айнтрахту), але вже на наступну гру виходить ван Боммель. І що тут скажеш? Тренер є тренер. Він відповідає за результат, а керівництво не втручається, а лише коментує для інших зі сторони.
— Кубок Ліги чемпіонів привезти в Луцьк не вдалося?
— На жаль, бо він відразу закріплюється за клубом і знаходиться в клубі. Щоб окремий гравець міг його кудись вивезти, треба дуже постаратися. До того ж німці не дуже добре ставляться до цього. Будь-ласка, до нас приїздіть і дивіться.
— Коли Анатолій був запасним в часи ван Гаала, преса писала, що Тимощуком цікавиться Вольфсбург…
— Було таке, також інтерес проявляв Байєр. Тоді в Леверкузені працював Юпп Хайнкес, що прийшов у Баварію пізніше. Знаю, Хайнкес особисто хотів бачити Анатолія в Байєрі і навіть трохи ображався, що той не хотів переходити з Мюнхена. Але Байєр конкретно кликав в оренду.
— Хотілося залишитися в Баварії та довести свій рівень?
— Напевне. І я вважаю, що пізніше таки довів. Показовим був фінал Ліги чемпіонів проти Челсі. Опорник Тимощук чудово зіграв у захисті проти одного з кращих форвардів світу — Дрогба. Тоді Челсі фактично не мав моментів, і перший раз дійсно небезпечно вдарив по воротам лише під кінець матчу.
Читайте также: Клубы Премьер-лиги получили три проекта формата революционного чемпионата— Наскільки сама Баварія змінила Анатолія як футболіста і як людину?
— Це Європа, тим паче — Німеччина, де все строго та дисципліновано, де люди самі чудово розуміють свої функції та обов’язки. Часто в Баварії тренування починались об 11:00, але футболісти мали бути на базі вже в 10:15 і самостійно підготувати себе до тренування в тренажерному залі. Самостійно! Ніхто нікого не примушує, всім все ясно.
«В четвертому класі Толю кликали на плавання, а в спортінтернаті закликали кидати футбол ради фізики»
— Не раз говорилося, що Анатолій Тимощук був самий впертий за завзятий у своїй дитячій команді…
— Так, наполегливості та характеру завжди було — хоч відбавляй. Про це довго буду пам’ятати одну історію, коли Толя в 10 років прийшов на тренування один з усього колективу. Тоді їх команда тренувалася в Теремно (район Луцька), а їздити доводилось від підшипникового заводу приблизно годину на загальному транспорті. І одного дня було заплановане тренування, та пішла сильна злива.
Далі зі слів Володимира Байсаровича: «Дощ буквально ллє, думаю, «не поїду, бо ніхто не приїде». Але все-таки вирішив з’явитися на полі та подивитися — чи не прийде хтось із хлопців на тренування? Приїжджаю — наче пусто, але тільки підійшов до будки з перевдягальнею, з кущів вилазить малий Тимощук. Я його й питаю: «Толя, що будемо робити — тренуватися, чи може додому?» А Толя вже перевдягається у форму і наполягає тренуватися. Що ж, мусив ставити фішки, давати йому завдання і проводити тренування».
Читайте также: Агент: есть только два бразильских футболиста, с которыми "Шахтер" может расстатьсяОсь так Толя змусив Байсаровича проводити тренування (сміється). Все визначає характер та бажання. Якщо хочеться працювати та при цьому є характер — людину не спинити.
— Байсарович згадував ще щось подібне?
— Дуже часто Байсарович розповідав, як вони грали один проти одного в тренувальних матчах. Коли команда Тимощука програє, Толя з поля не відпустить. «Тренер, ще 10 хвилин», «тренер, ще 5 хвилин»… І поки не стане хоч нічия, Толя не дасть закінчити матч. А коли вигравали, то Анатолій не затягував та ще й підшутковував над Байсаровичем: «Миколайович, не розчаровуйтесь, в наступний раз виграєте» (сміється).
— Тобто не можна уявити, щоб Тимощук-молодший не займався футболом?
— Так, щойно Толя пішов у перший клас, ми відразу віддали його на футбол. Правда, десь у четвертому-п’ятому класі він ще почав паралельно займатися плавання. В нашому районі побудували нову школу, з басейном, і Толі захотілося туди ходити. Пізніше тренер взявся за нього серйозніше і почав казати «кидай футбол, давай на плавання». Але як не міг футбол не перемогти.
До речі, був період, коли Толю спонукали кидати футбол ради… фізики. Коли він був у Києві в спортінтернаті, то вчитель фізики розгледів у ньому світлу математичну голову і закликав кидати футбол, щоб серйозно братися за фізику.
Читайте также: Форма "Шахтёра" - 23-я по дороговизне среди всех команд-участниц Лиги чемпионов— Чому Анатолій тоді не залишився в Києві, а повернувся додому?
— Коли Толя приїздив на канікули, то грав за місцеві команди на область і на район. Згодом це діло засік Кварцяний і почав спостерігати за Анатолієм: де він грав, там і Кварцяний був. І в результаті Віталій Володимирович таки вмовив нас, аби сина підписала Волинь. Після того в Динамо стався скандал. Тодішній директор школи Шепель підняв бучу, і відразу Анатолія не відпустили. Але через тиждень ми таки забрали його — Кварцяний переконав.
— Кварцяний легко відпускав Анатолія в Шахтар?
— А Кварцяного тоді якраз і не було в Волині. Його зняли після сварки з начальством (міськрада не хотіла допомагати фінансами, і Віталій Володимирович наговорив їм «по самі вуха»), і згодом тренером став Юрій Шелепницький. Відпустили без проблем плюс заробили ще 40 тис. доларів на трансфері.
Хоча могли заробити і більше, але для цього клубу треба було підписати новий контракт, і тоді можна було б говорити з Шахтарем інакше. До того ж Волинь не виконала умов попередньої угоди, тому Толя не підписав нову. В результаті луцький клуб отримав за Тимощука лише компенсацію, як за свого вихованця, а не за повноцінний трансфер. Правда, коли Толя переходив із Шахтаря в Зеніт, Волинь з того трансферу мала… майже 500 тис. доларів.
