Кевин Кэмпбелл – об игре Зинченко: "Я никогда за свою карьеру такого не видел"

ну .... можливо ... це і дійсно щось нове .... тобто граючи з 4 захисника при атаках отримувати вільного РОЗІГРУЮЧОГО , при цьому зміщувати його в цетрн над ЦЗ, при цьому піднімати вищк весь півзахист. Якщо пригадувати кращі ігри Марсело то це в свій час теж було трендом, коли крайній захисник грав ледь не крайнього форварда, але ВСЕЖ дії його були обмежені флангом, і якщо суперник перекривав фланг то це обнуляло та бмежевало дії всієї 4ки захисників. Думаю це ноухау від Пепа має право на розвиток, бо ось якщо подивитися на того ж Уокера ..то все в ньому добре, але щойно мяч у МС то це мінус один гравець на полі. А захисні функції можна вести і 3ма захисниками при своїй атаці.

Це ноухау не від Пепа, а Артети (ще помічника). Наскільки я знаю, саме Артета запропонував Пепу поставити Зіну на лівий фланг захисту і активно юзати його в розвитку/початку комбінаційних атак.

Зина в МС играл именно левого защитника без всякий распасовок и минимум импровиза вообще. Так что если это и было ноу-хау от Артеты времен МС, то только в его голове, видимо)

Ну, на правому фланзі в МС його ніколи не було, а от в центрі поля він опинявся постійно. Постійні трикутники типу Гюндоган-Зіна-Фоден і т.д.

Я тебя умоляю, та какие там трикутники, так, обыгрывались с ним потому что это стиль игры Пепа, там чуть ли не вратарь в перепасовке задействован Зина чтобв пас отдал дольше чем на 5 метров и что то там протащил сам - это было событие...

Молодць Зіна, знайшов свою команду. Тільки гидко слухати як кацапи вважають його своїм. Тварі і тут намагаються вкрасти

Кемпбелл зазначив два безсумнівні факти і пов'язав їх. 1. Багато хто протягом сезону стали грати набагато краще. І якщо хтось на початку сезону і міг бути персонажем анекдоту або вважатися заслабким грацем, то зараз уже ні. 2. Зінченко на окремих ділянках поля своєю появою створює кількісну і якісну перевагу, надає додаткову можливість для розвитку атаки. Щоби його перекрити, треба залучати додаткового гравця, тобто оголювати зону - через котру і можна провести атаку. Або кільком гравцям суперника доводиться працювати інтенсивніше, що згодом дається взнаки. Як це можна зв'язати. Наприклад, щоби страхувати самого Зінченка, кільком гравцям в суміжних зонах требе "вмикати" додаткові скілли, тобто грати краще. Ну і Арсенал багато бере інтенсивністю. Теоретично кажучи, суперник Арсеналу міг би провести атаку через покинуту зону. Але спочатку треба м'яча відібрати, а ти його спробуй відбери, якщо Арсенал має перевагу в зоні м'яча - завдяки Зінченкові. А якщо м'яча таки вдається відібрати, целоє дєло його перемістити на правий фланг атаки, бо Арсенал одразу розпочинає колективний відбір. Якщо крайній захисник грає крайнього форварда - то не дивина. Наприклад, з латералями так і треба. Якщо опорник піднімається в зону цапз - теж нічого дивного. Справа саме в поєднанні гібито не поєднуваних позицій. Причому окремо як лз, чи як умовна "вісімка", чи як умовна "десятка" - Зінченко зовсім не вражає. От тут питання: чи багато гравців такого плану може бути на полі? Чи одного більш ніж досить))?

Наскільки я зміг зрозуміти, Пеп не любить, коли гравець виходить за окреслені йому межі, чи на полі, чи поза ним. Хоча і вуалює незадоволення круглими красивими словами, які нічого не значать. І позбувається таких гравців. Отже можливо зміщення в центр, які ближче до кінця перебування в Сіті робив усе частіше, Гвардіола вважав зовсім не чеснотою.

Чудові і цікаві дописи! Завдяки таким, як "Striker" та "маестро" Крокодилов, GOTS і т.д. Футбум і унікальний ! Пишаюсь.